A contributor's story in Ukrainian

A Ukrainian family’s personal story of relocating to Germany

(In the Ukrainian language)

This is a short story of one young Ukrainian family written in their native language. It describes their experiences after moving to Germany. Their initial plan was to stay in Germany for one year, but due to being exposed to German life, culture and social benefits during this first year – they decided to stay permanently in this country. It describes some obstacles, which immigrants face after moving to a foreign country searching for a better life.

Stefa & Andrii Berlin Germany

Спершу ми приїхали у Німеччину лиш з цікавості і ще тому, що у нас з'явилася така можливість. Нам було важко уявити, що на нас чекає, але в Україні всі впевнені, що в Європі жити краще, хоч більшість там ніколи не були. Наш план був пожити тут один рік, подивитись світ, здобути досвід і вивчити мову.

Одразу після приїзду, в нас було дивні відчуття: наче ми у відпустці, наче все це не на справді і ми от от вернемося додому в наш звичний ритм життя в Україні. Пов’язано це було звичайно з тим фактом, що ми ніколи не жили закордоном, а лишень декілька разів були в таких популярних туристичних курортах як Турція, де ми були ізольовані від повсякденного життя і насолоджувалися лише мальовничими пляжами, незвичною але смачною їжею та комфортом місцевих готелів. Незнання мови, культури і традицій не було чимось незвичним на короткостроковому відпочинку, на відміну від того, коли ти повоцінно живеш в країні, коли робота та повсякденні клопоти займають більшу частину твого часу. Коли незнання мови викликає дискомфорт при виконанні буденних справ, таких як похід в супермакрет чи на ринок, а при вирішенні будь-яких бюрократичних питань, будь це заповнення анкети чи віповідь на лист, доводиться звертатися до місцевих знайомих, коллег чи приятелів за допомогою. І не йдеться лишень про мову, а й про розуміння системи та законів країни, які теж були нам в новинку. Приїхавши у Німеччину ми одразу почали відвідувати мовні курси. Це було найкраще наше рішення і не тільки з точки зору вивчення мови, але це і відкрило нам двері у світ людей з подібними проблемами з усіх можливих країн світу, що в результаті вилилось в унікальний досвід і міцну дружбу між людьми, в яких здавалось б з першого погляду, не так багато спільного.

Ми уявляли, що вивчити мову за один рік дуже легко, коли ти живеш в країні, де ця мова офіційна, але насправді за цей час можна здобути деяку базу, з якою можливо більш-менш комфортно жити. Що ж до того, щоб абсолютно вільно говорити як місцеві жителі, то навіть зараз нам доводиться час від часу зазирати у словник, в пошуках невідомих слів і це після інтенсивного року навчання в мовній академії і п'яти років життя у Німеччині. Так так... ми вже як п'ять років живемо на чужині попри усі труднощі з мовою, інтеграцією і тугою за рідними, близькими та Батьківщиною. За ці п'ять років нам довелося ознайомитись з німецькою пунктуальністю в одних містах, та її відсутністю в інших; з сучасною медициною, а саме професіоналізмом одних лікарів та байдужістю і лишень бажання заробити інших; з надзвичайно розвинутою вело- та авто інфраструкрурою та агресивною і швидкою їздою на автомобілях чи велосипедах. В країні, найбільш відомій у світі своїми пивними традиціями, ми зповна насолодись смаками місценого вина на винних фестивалях, а найвідоміші на весь світ німецькі ковбаски, ми їмо рідше за китайську Конг-Бао або турецький кебаб. Нам тут дуже подобається, у нас тут народилася донечка, з'явилися знайомі та друзі, ми часто подорожуємо і продовжуємо досліджувати країну в якій ми живемо.

Незважаючи на усі переваги життя у Німеччині, на Різдво чи на Пасху нас тягне на неньку, побачити рідних, зустрітися з друзями та вдосталь наїстися маминого борщу і вареників.

Стефа та Андрій з Берліну, Німеччина